26 Дек

21 грудня Валерій Давиденко взяв участь у парламентських слуханнях щодо земельних питань. Під час обговорення Валерій Миколайович озвучив свої думки та ідеї стосовно одного із найгостріших та, на жаль, найболючіших проблем в українському суспільстві.
За останні роки питання формування ринку земель стало однією з найбільш заполітизованих проблем сучасної земельної політики держави. Необхідно врешті-решт встановити чіткі і зрозумілі «правила гри на полі». Але до цього потрібно підходити зважено. Важливо дотримати баланс інтересів усіх зацікавлених осіб – громадян, органів місцевого самоврядування, інвесторів, держави.
Зрозуміло, що миттєво вирішити дане питання так, щоб усі учасники відносин були задоволені нереально. Але зробити це поетапно можливо й необхідно.
Основне побоювання у суспільстві викликає не так сам факт запровадження ринку землі, як ризик неналежного забезпечення реалізації конституційної гарантії непорушності права приватної власності на землю.
У результаті склалася ситуація, коли основне національне багатство країни є по суті «мертвим капіталом». На сьогодні є майже 7 млн власників землі, які не отримують фактично ніякого зиску від своєї власності, і, разом з тим, панічно бояться її втрати. Аналогічні побоювання мають і землекористувачі, які не впевнені у можливості збереження інвестицій, а тому розглядають ринок землі як додаткову гарантію власних капіталовкладень.
Відтак введення земельного ринку має стати не самоціллю, а інструментом забезпечення реалізації гарантії непорушності права приватної власності.
Загалом є різні точки зору щодо того, хто може бути власником землі, які вимоги можуть висуватися до нього, яким чином регулювати обіг земель тощо. Різні країни мають неоднаковий підхід до вирішення цих завдань. Детально вивчивши наявний досвід у цій сфері, ми повинні знайти власну оптимальну модель земельного ринку, яка дозволить реалізувати наш аграрний потенціал повною мірою.
Пропоную ці та інші питання вирішувати поступово, від простого до складного, з урахуванням рівня їх сприйняття суспільством. Так, наприклад, якщо на сьогодні люди не сприймають купівлю-продаж земельних ділянок, то необхідно розпочати з можливості реалізації прав оренди на ці земельні ділянки.
А згодом, через певний проміжок часу, розглядати питання й продажу самої землі як об’єкта. І так по кожному питанню.
Крім того, на мою думку, обов’язково у законопроекті про обіг земель сільськогосподарського призначення має бути визначено механізми контролю за гарантуванням правочинності усіх раніше укладених договорів оренди до завершення терміну їх дії, а також інструменти запобігання та обмеження спекулятивних та тіньових угод на ринку землі.
Одночасно, беручи до уваги те, що земля є національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, ми маємо напрацювати пропозиції щодо удосконалення системи охорони земель та запропонувати механізм контролю якості ґрунтів.
При цьому, встановлюючи, з одного боку, посилення відповідальності землевласників та землекористувачів за погіршення якісного стану ґрунтів, не слід забувати про запровадження стимулів для землекористувачів щодо раціонального використання та охорони земельних угідь. Можливо це буде надання податкових пільг особам, які здійснюють за власні кошти заходи із захисту земель і підвищення родючості ґрунтів або якісь інші механізми.
Але найголовніше при вирішенні усіх цих питань – це ведення відкритого і постійного діалогу з громадськістю.
І головне тут, чути один одного. Запропоновані законодавчі ініціативи мають знайти підтримку у суспільстві. Лише за цієї умови ми можемо досягти поставленої мети.